Вторая книга царствГлава 15 |
1 |
2 Он поднимался рано утром и становился у дороги возле городских ворот. И всякий раз, когда кто-либо шел к царю, чтобы тот рассудил его тяжбу, Авессалом подзывал проходящего и спрашивал: «Из какого ты города?» Тот отвечал: «Слуга твой из такого-то колена Израилева». |
3 Тогда Авессалом говорил ему: «Видишь ли, дело твое верное и справедливое, но у царя некому выслушать тебя». |
4 И добавлял Авессалом: «Если бы судьей в стране поставили меня, тогда всякого, кто обратился бы ко мне со своей тяжбой, я бы судил справедливо!» |
5 А когда кто-нибудь подходил к Авессалому, чтобы поклониться ему, он сам протягивал руку, обнимал и целовал подошедшего. |
6 Так Авессалом вел себя со всяким, кто бы ни приходил к царю рассудить свое дело, и тем Авессалом завоевывал сердца израильтян. |
7 |
8 Слуга твой, еще живя в Гешуре арамейском, дал обет: если вернет ГОСПОДЬ меня в Иерусалим, я пойду поклониться ГОСПОДУ». |
9 Царь сказал ему: «Иди с миром», — и тот отправился в Хеврон. |
10 Оттуда Авессалом тайно разослал своих людей по всем коленам Израилевым и приказал им, когда они услышат звук трубящего рога, возглашать: «Авессалом царствует в Хевроне!» |
11 По приглашению Авессалома из Иерусалима пришли двести человек. Пребывая в полном неведении, они ничего не знали о его замысле. |
12 Когда совершались жертвоприношения, Авессалом вызвал Ахитофела-гилонитянина, советника Давида, из его родного города Гило. Заговор набирал силу, и к Авессалому собиралось всё больше людей. |
13 |
14 «Пора бежать, потому что не будет нам пощады от Авессалома, — сказал Давид всем слугам, что были при нем в Иерусалиме. — Надо немедленно отправляться, не то он захватит нас врасплох — и несдобровать нам, да и город он предаст мечу!» |
15 Царские слуги ответили ему: «Что бы ни решил владыка наш царь, мы — твои слуги!» |
16 |
17 Одолев пешком некоторое расстояние, царь и его люди остановились у одного из домов на окраине. |
18 Все слуги шли подле него, а керетеи, пелетеи и люди из Гата (шестьсот человек, вышедших вместе с ним из Гата) шли перед царем. |
19 |
20 Только вчера ты пришел — разве я заставлю тебя сегодня идти с нами в путь? Я пойду своей дорогой, а ты возвращайся обратно и уведи своих братьев. Да явит тебе Господь любовь Свою неизменную и верность!» |
21 «Клянусь ГОСПОДОМ и владыкой моим царем! — ответил царю Иттай. — Где бы ни оказался владыка мой царь, живой или мертвый, там будет и твой слуга». |
22 Сказал на это Давид Иттаю: «Тогда выступай в путь!» Иттай из Гата выступил в путь вместе со всеми людьми и детьми, какие у него были. |
23 И пока люди шли, все жители страны плакали в голос. Так царь перешел поток Кедрон, и весь народ отправился по дороге к пустыне. |
24 |
25 Царь сказал Цадоку: «Возврати ковчег Божий в город. Если будет милостив ко мне ГОСПОДЬ, то возвратит и меня, чтобы мне увидеть его на прежнем месте. |
26 А если Он скажет: „Ты неугоден Мне“ — то я готов, пусть поступает со мной, как Ему будет угодно». |
27 И еще сказал царь священнику Цадоку: «Послушай, лучше возвращайтесь с миром в город — ты, Эвьятар и оба ваших сына: твой сын Ахимаац и сын Эвьятара Ионафан. |
28 Знайте, что я остановлюсь у переправы через Иордан по дороге в пустыню и буду ждать от вас известия». |
29 Цадок и Эвьятар возвратили ковчег Божий в Иерусалим и оставались там. |
30 |
31 Давиду сообщили: «Ахитофел среди заговорщиков, с Авессаломом!» И Давид сказал: «Прошу, ГОСПОДИ, разрушь замыслы Ахитофела!» |
32 |
33 Давид сказал ему: «Если ты пойдешь со мной, то будешь мне только в тягость. |
34 Но если ты возвратишься в город и скажешь Авессалому: „О царь! Я слуга твой! Прежде я служил твоему отцу, а теперь стану служить тебе“, то ты сможешь расстроить замыслы Ахитофела ради меня. |
35 С тобой там будут священники Цадок и Эвьятар; всё, что только услышишь в царском дворце, передавай священникам Цадоку и Эвьятару. |
36 Там с ними двое их сыновей: Ахимаац, сын Цадока, и Ионафан, сын Эвьятара. Передавай через них мне всё, что услышишь!» |
37 Хушай, друг Давида, пришел в город как раз тогда, когда Авессалом вступал в Иерусалим. |
2-а СамуїловаРозділ 15 |
1 |
2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав супере́чку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: „З якого ти міста?“ І той говорив: „З одно́го з Ізраїлевих племен твій раб“. |
3 І говорив до нього Авесалом: „Дивися, слова́ твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати“. |
4 І говорив Авесалом: „Коли б мене настановлено суддею в Краю́, то до мене прихо́див би кожен чоловік, що мав би супере́чку чи судо́ву справу, а я випра́вдував би його“. |
5 І, бувало, коли хто підхо́див поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його́ та цілував його́. |
6 І робив Авесало́м, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто прихо́див на суд до царя. І крав Авесалом серця́ Ізраїлевих людей! |
7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесало́м до царя: „Піду́ я та ви́повню обі́тницю мою, що я обіцяв був Господе́ві в Хевро́ні. |
8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешу́рі в Арамі, склав обі́тницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я бу́ду служити Господе́ві“. |
9 І сказав йому цар: „Іди з миром!“ І той устав та й пішов до Хеврону. |
10 І порозсилав Авесалом виві́дувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: „Коли ви почуєте су́рмлення сурми́, то скажете: Зацарював Авесало́м у Хевроні!“ |
11 А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті́ своїй, і нічо́го не знали. |
12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахіто́фела, Давидового дора́дника, з його міста з Ґіло, як він мав прино́сити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесало́мом. |
13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: „Серце ізра́їльтян стало за Авесаломом“. |
14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: „Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста ві́стрям меча“. |
15 І сказали цареві царські́ раби: „Усе, що вибере наш пан цар, то при то́му твої раби!“ |
16 I вийшов цар та ввесь його дім пі́шки, а цар позоставив десять жіно́к наложниць, щоб стерегли дім. |
17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку. |
18 А всі його слу́ги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, — шість сотень чоловіка, що прийшли були пі́шки з Ґату, ішли перед царем. |
19 А цар сказав до ґатянина Ітта́я: „Чого пі́деш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигна́нець зо свого місця. |
20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду́, — куди доведе́ться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!“ |
21 І відповів Ітта́й до царя та й сказав: „Як живий Господь і живий мій пан цар, — тільки в то́му місці, в якому бу́де мій пан цар, — чи то на смерть, чи то на життя, — то там буде твій раб!“ |
22 І сказав Давид до Іттая: „Іди й перейди!“ І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним. |
23 А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ перехо́див. А цар перехо́див поті́к Кедро́н, і ввесь народ перехо́див доро́гою до пустині. |
24 А ось ішли й Садо́к та всі Левити з ним, що не́сли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіята́р прино́сив цілопалення, аж поки ввесь наро́д не вийшов із міста. |
25 І сказав цар до Садока: „Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду́ милість у Господніх оча́х, і Він поверне мене, то я побачу Його та ме́шкання Його. |
26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, — ось я: нехай зробить мені, як добре в оча́х Його́“. |
27 І сказав цар до священика Садо́ка: „Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахіма́ац та син Евіятарів Йоната́н, оби́два ваші сини будуть із вами. |
28 Глядіть, я буду проволікати в степа́х цієї пусти́ні, аж поки не при́йде від вас слово, щоб повідо́мити мене“. |
29 І повернув Садо́к та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там. |
30 А Давид схо́див узбіччям на го́ру Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов бо́сий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали го́лову свою, і все йшли та плакали... |
31 А Давидові доне́сли, говорячи: „Ахіто́фел серед зрадників з Авесало́мом“. І Давид сказав: „Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!“ |
32 І сталося, коли вийшов Давид на верхі́в'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хуша́й у роздертій ту́ніці, а порох на його голові. |
33 І сказав йому Давид: „Якщо ти пі́деш зо мною, то будеш мені тягаре́м. |
34 А якщо ве́рнешся до міста й скажеш Авесаломові: „Я буду раб твій, о ца́рю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб“, то зламаєш мені Ахіто́фелеву раду. |
35 І чи ж не будуть там із тобою священики Садо́к та Евіята́р? І станеться, — усяку річ, яку ти почуєш із царе́вого дому, розповіси́ священикам Садо́кові та Евіята́рові. |
36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахіма́ац у Садока та Йонатан у Евіята́ра — і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте“. |
37 І ввійшов Хуша́й, Давидів друг, до міста. А Авесало́м також увійшов до Єрусалиму. |
Вторая книга царствГлава 15 |
2-а СамуїловаРозділ 15 |
1 |
1 |
2 Он поднимался рано утром и становился у дороги возле городских ворот. И всякий раз, когда кто-либо шел к царю, чтобы тот рассудил его тяжбу, Авессалом подзывал проходящего и спрашивал: «Из какого ты города?» Тот отвечал: «Слуга твой из такого-то колена Израилева». |
2 І вставав Авесалом рано, та й ставав при дорозі до брами. І, бувало, кожного чоловіка, що мав супере́чку та йшов до царя на суд, то Авесалом кликав його та й питав: „З якого ти міста?“ І той говорив: „З одно́го з Ізраїлевих племен твій раб“. |
3 Тогда Авессалом говорил ему: «Видишь ли, дело твое верное и справедливое, но у царя некому выслушать тебя». |
3 І говорив до нього Авесалом: „Дивися, слова́ твої добрі та слушні, та в царя нема кому тебе вислухати“. |
4 И добавлял Авессалом: «Если бы судьей в стране поставили меня, тогда всякого, кто обратился бы ко мне со своей тяжбой, я бы судил справедливо!» |
4 І говорив Авесалом: „Коли б мене настановлено суддею в Краю́, то до мене прихо́див би кожен чоловік, що мав би супере́чку чи судо́ву справу, а я випра́вдував би його“. |
5 А когда кто-нибудь подходил к Авессалому, чтобы поклониться ему, он сам протягивал руку, обнимал и целовал подошедшего. |
5 І, бувало, коли хто підхо́див поклонитися йому, то він простягав свою руку, і хапав його́ та цілував його́. |
6 Так Авессалом вел себя со всяким, кто бы ни приходил к царю рассудить свое дело, и тем Авессалом завоевывал сердца израильтян. |
6 І робив Авесало́м, як ось це, усьому Ізраїлеві, хто прихо́див на суд до царя. І крав Авесалом серця́ Ізраїлевих людей! |
7 |
7 І сталося в кінці сорока літ, і сказав Авесало́м до царя: „Піду́ я та ви́повню обі́тницю мою, що я обіцяв був Господе́ві в Хевро́ні. |
8 Слуга твой, еще живя в Гешуре арамейском, дал обет: если вернет ГОСПОДЬ меня в Иерусалим, я пойду поклониться ГОСПОДУ». |
8 Бо раб твій, коли осів був у Ґешу́рі в Арамі, склав обі́тницю, говорячи: Якщо Господь справді поверне мене до Єрусалиму, то я бу́ду служити Господе́ві“. |
9 Царь сказал ему: «Иди с миром», — и тот отправился в Хеврон. |
9 І сказав йому цар: „Іди з миром!“ І той устав та й пішов до Хеврону. |
10 Оттуда Авессалом тайно разослал своих людей по всем коленам Израилевым и приказал им, когда они услышат звук трубящего рога, возглашать: «Авессалом царствует в Хевроне!» |
10 І порозсилав Авесалом виві́дувачів по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: „Коли ви почуєте су́рмлення сурми́, то скажете: Зацарював Авесало́м у Хевроні!“ |
11 По приглашению Авессалома из Иерусалима пришли двести человек. Пребывая в полном неведении, они ничего не знали о его замысле. |
11 А з Авесаломом пішли двісті чоловіка з Єрусалиму, що були покликані; а йшли вони в простоті́ своїй, і нічо́го не знали. |
12 Когда совершались жертвоприношения, Авессалом вызвал Ахитофела-гилонитянина, советника Давида, из его родного города Гило. Заговор набирал силу, и к Авессалому собиралось всё больше людей. |
12 І послав Авесалом покликати ґілонянина Ахіто́фела, Давидового дора́дника, з його міста з Ґіло, як він мав прино́сити жертви. І був то сильний бунт, і народ все змножувався з Авесало́мом. |
13 |
13 І прийшов вісник до Давида, говорячи: „Серце ізра́їльтян стало за Авесаломом“. |
14 «Пора бежать, потому что не будет нам пощады от Авессалома, — сказал Давид всем слугам, что были при нем в Иерусалиме. — Надо немедленно отправляться, не то он захватит нас врасплох — и несдобровать нам, да и город он предаст мечу!» |
14 І сказав Давид до всіх своїх слуг, що були з ним в Єрусалимі: „Уставайте і втікаймо, а то не зможемо втекти перед Авесаломом. Поспішіть відійти, щоб він не поспішив і не догнав нас, і щоб не було нам від нього лиха, і не побив цього міста ві́стрям меча“. |
15 Царские слуги ответили ему: «Что бы ни решил владыка наш царь, мы — твои слуги!» |
15 І сказали цареві царські́ раби: „Усе, що вибере наш пан цар, то при то́му твої раби!“ |
16 |
16 I вийшов цар та ввесь його дім пі́шки, а цар позоставив десять жіно́к наложниць, щоб стерегли дім. |
17 Одолев пешком некоторое расстояние, царь и его люди остановились у одного из домов на окраине. |
17 І вийшов цар та ввесь народ пішки, і стали вони в Бет-Гамерхаку. |
18 Все слуги шли подле него, а керетеи, пелетеи и люди из Гата (шестьсот человек, вышедших вместе с ним из Гата) шли перед царем. |
18 А всі його слу́ги йшли перед ним, а також усі керетяни й усі пелетяни та всі ґатяни, — шість сотень чоловіка, що прийшли були пі́шки з Ґату, ішли перед царем. |
19 |
19 А цар сказав до ґатянина Ітта́я: „Чого пі́деш і ти з нами? Вернися, і сиди з тим царем, бо ти чужий та й вигна́нець зо свого місця. |
20 Только вчера ты пришел — разве я заставлю тебя сегодня идти с нами в путь? Я пойду своей дорогой, а ты возвращайся обратно и уведи своих братьев. Да явит тебе Господь любовь Свою неизменную и верность!» |
20 Учора прийшов ти, а сьогодні я мав би турбувати тебе йти з нами? А я йду, куди піду́, — куди доведе́ться. Вернися, і забери братів своїх із собою. А Господь учинить тобі милість та правду!“ |
21 «Клянусь ГОСПОДОМ и владыкой моим царем! — ответил царю Иттай. — Где бы ни оказался владыка мой царь, живой или мертвый, там будет и твой слуга». |
21 І відповів Ітта́й до царя та й сказав: „Як живий Господь і живий мій пан цар, — тільки в то́му місці, в якому бу́де мій пан цар, — чи то на смерть, чи то на життя, — то там буде твій раб!“ |
22 Сказал на это Давид Иттаю: «Тогда выступай в путь!» Иттай из Гата выступил в путь вместе со всеми людьми и детьми, какие у него были. |
22 І сказав Давид до Іттая: „Іди й перейди!“ І перейшов ґатянин Іттай та всі його люди, та всі діти, що були з ним. |
23 И пока люди шли, все жители страны плакали в голос. Так царь перешел поток Кедрон, и весь народ отправился по дороге к пустыне. |
23 А ввесь той Край плакав ревним голосом, і ввесь народ перехо́див. А цар перехо́див поті́к Кедро́н, і ввесь народ перехо́див доро́гою до пустині. |
24 |
24 А ось ішли й Садо́к та всі Левити з ним, що не́сли ковчега Божого заповіту. І вони поставили Божого ковчега, а Евіята́р прино́сив цілопалення, аж поки ввесь наро́д не вийшов із міста. |
25 Царь сказал Цадоку: «Возврати ковчег Божий в город. Если будет милостив ко мне ГОСПОДЬ, то возвратит и меня, чтобы мне увидеть его на прежнем месте. |
25 І сказав цар до Садока: „Поверни Божого ковчега до міста. Якщо я знайду́ милість у Господніх оча́х, і Він поверне мене, то я побачу Його та ме́шкання Його. |
26 А если Он скажет: „Ты неугоден Мне“ — то я готов, пусть поступает со мной, как Ему будет угодно». |
26 А якщо Він скаже так: Не бажаю тебе, — ось я: нехай зробить мені, як добре в оча́х Його́“. |
27 И еще сказал царь священнику Цадоку: «Послушай, лучше возвращайтесь с миром в город — ты, Эвьятар и оба ваших сына: твой сын Ахимаац и сын Эвьятара Ионафан. |
27 І сказав цар до священика Садо́ка: „Чи ти бачиш це все? Вернися з миром до міста, а син твій Ахіма́ац та син Евіятарів Йоната́н, оби́два ваші сини будуть із вами. |
28 Знайте, что я остановлюсь у переправы через Иордан по дороге в пустыню и буду ждать от вас известия». |
28 Глядіть, я буду проволікати в степа́х цієї пусти́ні, аж поки не при́йде від вас слово, щоб повідо́мити мене“. |
29 Цадок и Эвьятар возвратили ковчег Божий в Иерусалим и оставались там. |
29 І повернув Садо́к та Евіятар Божого ковчега до Єрусалиму, та й осілися там. |
30 |
30 А Давид схо́див узбіччям на го́ру Оливну, та все плакав. А голова його була покрита, і він ішов бо́сий. А ввесь народ, що був із ним, усі позакривали го́лову свою, і все йшли та плакали... |
31 Давиду сообщили: «Ахитофел среди заговорщиков, с Авессаломом!» И Давид сказал: «Прошу, ГОСПОДИ, разрушь замыслы Ахитофела!» |
31 А Давидові доне́сли, говорячи: „Ахіто́фел серед зрадників з Авесало́мом“. І Давид сказав: „Господи, учини ж нерозумною Ахітофелову раду!“ |
32 |
32 І сталося, коли вийшов Давид на верхі́в'я, де вклоняються Богові, аж ось навпроти нього аркеянин Хуша́й у роздертій ту́ніці, а порох на його голові. |
33 Давид сказал ему: «Если ты пойдешь со мной, то будешь мне только в тягость. |
33 І сказав йому Давид: „Якщо ти пі́деш зо мною, то будеш мені тягаре́м. |
34 Но если ты возвратишься в город и скажешь Авессалому: „О царь! Я слуга твой! Прежде я служил твоему отцу, а теперь стану служить тебе“, то ты сможешь расстроить замыслы Ахитофела ради меня. |
34 А якщо ве́рнешся до міста й скажеш Авесаломові: „Я буду раб твій, о ца́рю! Я був віддавна рабом батька твого, а тепер я твій раб“, то зламаєш мені Ахіто́фелеву раду. |
35 С тобой там будут священники Цадок и Эвьятар; всё, что только услышишь в царском дворце, передавай священникам Цадоку и Эвьятару. |
35 І чи ж не будуть там із тобою священики Садо́к та Евіята́р? І станеться, — усяку річ, яку ти почуєш із царе́вого дому, розповіси́ священикам Садо́кові та Евіята́рові. |
36 Там с ними двое их сыновей: Ахимаац, сын Цадока, и Ионафан, сын Эвьятара. Передавай через них мне всё, что услышишь!» |
36 Ось там із ними двоє їхніх синів: Ахіма́ац у Садока та Йонатан у Евіята́ра — і ви пошлете через них до мене кожне слово, яке почуєте“. |
37 Хушай, друг Давида, пришел в город как раз тогда, когда Авессалом вступал в Иерусалим. |
37 І ввійшов Хуша́й, Давидів друг, до міста. А Авесало́м також увійшов до Єрусалиму. |